26 квітня 1986 року... В пам’яті українського народу це день Чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо. Ця дата назавжди залишиться в пам'яті людства.

        Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести. Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

        26 квітня, 34 роки тому о 1 годині ночі 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

 Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його товариш — Володимир Шашенок, який заступив тієї ночі на зміну. Його, обпаленого й опроміненого, винесли на руках пожежники й лікарі, і він устиг ще простогнати: «Там... Валера...» Утратив свідомість. Більше вона до нього не повернулася. Тіло його вивезли із зони і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою, і пам'яттю...

    Ціною життя відважних і безсмертних третій реактор було врятовано. На 5 годину ранку пожежу за допомогою прибулих пожежників було ліквідовано. Станцію врятували. 28 героїв затулили її собою. Шестеро загинуло, але увійшли у безсмертя. Вони грудьми закрили мільйони людей. Уже 34 рік як заснули вони на новому підмосковному Митинському кладовищі. Скромні плити вічно нестимуть їхні імена.

 На атомну станцію в перші дні з усіх куточків України прибули люди, унікальна техніка. За ці дні, тижні, які минули після аварії, була проведена велетенська робота, вирішені питання величезної технічної складності, які до Чорнобиля ніхто ніколи у світі не вирішував.  Наслідки аварії оцінювалися втратами для народного господарства в сумі понад 10 млрд. карбованців. Площа радіаційного забруднення — це 11 областей із населенням понад 17 млн. осіб. Три млн 300 тис. людей постраждали внаслідок аварії. 299 — опромінено. Евакуйовано понад 200 тис. осіб.

  Пролітають роки. Для людей цей край став мертвим, але природа і далі продовжує життя. Вона мовчки страждає за помилки людей. Радіація встигла наробити багато лиха прийдешньому. Чорнобиль — незагойна рана на тілі нашої землі. У 1986 році виселено з Чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів. Ще протягом 10 років продовжувалося виселення. До 1996 року переселено 160 тисяч осіб. На цей час усього виселено із Чорнобильської зони 166 тисяч населення. Більше 2 тисяч населених пунктів мають статус постраждалих. Немає в Україні місця, яке б не мало тих, хто ліквідував наслідки аварії, одні — рятували життя і здоров’я потерпілих, інші допомагали матеріально й морально.

    Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС. Минув тридцять четвертий рік, а біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса.

      Наш земний уклін, довічна вдячність усім, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, заради нас брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Священна пам’ять тим, хто поклав своє життя, захистивши нас від радіаційної загрози.

26 квітня почався відлік біди Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом не відомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.

Слово “Чорнобиль” назавжди залишиться в нашій пам’яті символом великої біди, але водночас і символом мужності, самопожертви, самовідданості тих, хто виконував свій обов’язок.