Версія для слабозорих

foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Open menu

Меню

Open menu

Посилання

 

gerb12

header logo

ukc

 

НАШ QR-кодqrcode

Вхід на сайт

Підлітковий вік триває з 10 (11) до 15 років

Підлітковий період охоплює навчання в основній школі (5-9 класи) і знаменує собою суттєві зрушення суб'єкта в напрямку дорослішання. Даний вік характеризується бурхливими, але нерівномірними темпами зростання організму та фізіологічними змінами. Ці соматичні зміни стають чинниками ряду надбань психічного розвитку підлітка:

  • o швидкі темпи зростання та дорослішання викликають формування нового образу "Я", посилення інтересу до свого зовнішнього вигляду, однак підліткам характерне незадоволення своєю зовнішністю,
  • o нерівномірне формування опорно-кісткової системи (зростання рук, ніг та голови випереджає темпи розвитку

хребта) супроводжується тимчасовою втратою гармонії в рухах, що примушує підлітка переживати сором'язливість, пригніченість, знижує самооцінку,

o нерівномірний розвиток кровоносної системи (серце росте швидше, ніж судини) може спричинювати погане самопочуття, головний біль, періодичне зниження розумової працездатності,

Дівчатка переймаються пропорціями та стрункістю своєї фігури, а хлопчиків хвилює мускульна маса і атлетичність тіла

Пубертат - період статевого дозрівання

Від латин. "пубертас" - покриття волоссям

  • o у нервовій діяльності підлітка процеси збудження переважають над гальмуванням, що викликає часті перепади настрою, підвищену чутливість, дратівливість,
  • o розгортання статевого дозрівання, поява вторинних статевих ознак сприяє формуванню почуття дорослості як центрального особистісного новоутворення підлітка, забезпечує активізацію статевої ідентифікації, пожвавлює потяг до спілкування з протилежною статтю.

В зв'язку з означеними вище фізіологічними змінами підлітковий період синонімічно називається пубертатним. Оскільки темпи статевого дозрівання в підлітковому віці досить швидкі, то позначаються як так званий "пубертатний стрибок". Психологи розглядають проблему "пубертатного стрибка" щодо підлітків як невідповідність випереджаючих темпів його статевого дозрівання повільнішим темпам фізичного розвитку та становлення особистості. Проблема "пубертатного стрибка" може виявлятись через раннє і безладне статеве життя підлітків, розповсюдження венеричних захворювань та ВІЛ-інфекції, незаплановані вагітності, аборти, шкідливі звички та протиправну поведінку.

Проблему дисбалансу фізичних, фізіологічних та психічних аспектів дорослішання підлітка можуть ускладнити вияви акселерації - прискорених темпів фізичного розвитку та ретардації як явища уповільнених темпів дорослішання підлітка.

Важливо, що прискорені темпи фізичного та фізіологічного розвитку не збігаються з такими ж швидкими темпами становлення особистості

Хлопчики-акселерати почувають себе більш впевнено та комфортно, маючи певні соціальні переваги, ніж дівчатка-акселерати, які спочатку комплексують і тривожаться через свою "дорослу" зовнішність на фоні ровесників. Окрім цього, в підлітковому віці спостерігається тенденція випередження на півтора-два роки фізичного розвитку дівчат щодо хлопців. Тому, в найбільш травматичну ситуацію можуть потрапляти хлопці-ретарданти, які переживають пригніченість, стурбованість, сором'язливість через свою дитячу зовнішність, гірше налагоджують соціальні контакти. Типовим ставленням дорослих до таких підлітків є гіперопіка, що може спричинити вияви інфантилізму.

Інфантилізм підлітка - надмірна дитячість внутрішніх психічних проявів (емоцій, поглядів, інтересів) та поведінки, що не відповідає хронологічному віку

Підлітку, що фіксує в собі безліч різких фізичних і фізіологічних змін, пов'язаних з дорослішанням і статевим дозріванням, нелегко утримувати почуття ідентичності. Однак, при визнанні бурхливості та нерівномірності соматичних змін підлітка та їх суттєвого впливу на становлення особистості, не доречно вважати його жертвою "гормональної бурі", "ендокринного шторму" і т.п. Активізація біологічного фактору розвитку підлітків не перекреслює вагомість їх соціальної взаємодії та власної активності.

982

«Ця дитина просто не хоче вчитися!» — можна почути і від батьків, і від вчителів. Якби всі школярі мали високу мотивацію, проблем би було в рази менше. «Ви ж професіонали, ви і заохочуйте» — дорікають педагогам батьки. «Якщо дома не привчили вчитися, у школі з таким учнем доведеться мучитися» — відповідають учителі.

Вчені довели: немає дітей, які не хочуть нічим займатися. Вплив родини значний, адже найбільше чутлива до таких змін дитина в дошкільні роки. Та на дитину будь-якого віку можна впливати — на краще чи на гірше.

Діти, які здаються мало вмотивованими до навчання чи дослідницької діяльності, насправді мають розвинену мотивацію уникнення. Вона спонукає уникати небезпеки, ризику, негативу на кшталт критики чи низьких оцінок. За такого настрою налаштувати на довгострокову мету зовсім важко. Є другий вид мотивації — досягнення, яка направляє нас до винагороди, результату. За такого настрою можна розвивати цілеспрямованість, бажання отримати відкладене задоволення. Ці два види мотивації врівноважують один одного.

Детальніше:Батьківський лекторій  «Особливості виховання та мотивації навчання дітей шкільного віку»

Питання булінгу в учнівському середовищі, на жаль, й досі актуальне в сучасних українських школах.

Що таке булінг та його причини:

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Основними ознаками булінгу (цькування) є:

  • Наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), а також спостерігачі.
  • Повторюваність /систематичність діяння.
  • Наявність наслідків у вигляді психічної та/або фізичної шкоди.

Детальніше:Батьківський лекторій «Протидія булінгу в учнівському середовищі .Відповідальність за  вчинення...

 «Виховання дітей — найважливіша галузь нашого життя. Наші діти — це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти — це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це не все: наші діти — це наша старість.

Детальніше:«Помилки батьків у вихованні. Чи можна їх уникнути?»

Коли ваша дитина робить щось неправильно, ви можете помітити, що при цьому вона намагається перекласти свою провину на інших людей. Вона каже: «Я зробила так під впливом таких-то обставин» або «Це не мої відбитки тут на стіні». Маленькі діти повинні розуміти, що помилки є нормальною частиною життя, і їм нікого не потрібно в них звинувачувати.

Прийняття на себе відповідальності за свої вчинки – це частина процесу становлення здорової дорослої людини. Тому батькам дуже важливо знати, як правильно навчити дітей бути відповідальними. Поради, описані в цій статті, допоможуть вашій дитині навчитись нести відповідальність за власні слова та вчинки.

Як навчити дітей бути відповідальними

Батьки повинні розуміти, що навчання дитини бути відповідальною потребуватиме від них великої кількості часу й зусиль. Це не станеться відразу. Ви повинні будете підкріплювати почуття відповідальності, що зароджується, розмовляти про нього з дитиною протягом довгого періоду часу (у міру її дорослішання), використовувати свій життєвий досвід як приклад.

Детальніше:Відповідальність і діти: поради батькам

Підлітковий вік — вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про все скласти власну думку. Якщо ж до цього додати чимало нових проблем, перші розчарування, драми, то можна зрозуміти, чому саме підліток такий схильний до шкідливих звичок. Результати обстежень школярів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення.

  • Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.
  • Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.
  • Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.
  • Вплив авторитетної для підлітка людини.
  • Прагнення демонстративного протесту.

Детальніше:Як запобігти появі шкідливих звичок?

213441366

Сьогодні смартфони стали невід’ємною частиною життя дітей, які народилися в еру цифрових технологій і не уявляють світ без Інтернету та смартфонів. За допомогою мобільних пристроїв вони можуть виконувати домашнє завдання, гратися в ігри та спілкуватися з друзями. Через значне використання девайсів більшість батьків намагаються різними методами заборонити доступ до Інтернет-розваг.

Насправді, важливо не те, скільки часу дитина приділяє своєму пристрою, а те, на що цей час використовується. Тому важливо розуміти межу між здоровим використанням гаджетів та комп’ютерною залежністю.

 

Ознаки віртуальної залежності

Детальніше:Вплив ком’ютерних ігор на здоров’я дітей.

Першим університетом життя для дитини є сім'я, в якій народилася дитина. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. І які б якості батьки не намагалися розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Родинне виховання повинно духовно збагачувати дитину, формувати її як особистість, впливати на її розвиток, пробуджувати добрі почуття, сприяти виробленню морально-етичних норм співжиття у суспільстві, формувати майбутнього громадянина незалежної держави України. Найбільш авторитетною особою для дитини є батько чи мати, тобто сім’я. Чи стане дитина гідною людиною, щасливою, чи принесе своїм життям щастя іншим людям – залежить від того, які зерна посіють батьки у душу дитини, чи зігріють вони її серце теплом любові, правди і справедливості, любові й пошани до людей. Психологічний клімат сім’ї – це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину. Від атмосфери в сім’ї, від морального обличчя батьків великою мірою залежить, якою людиною виросте дитина, її позитивне або негативне самопочуття, характер стосунків з оточуючими її людьми.

Детальніше:Індивідуальний підхід і врахування вікових особливостей дітей у сімейному вихованні

Сьогодення висуває перед суспільством, системою освіти, батьками важливі завдання - формування людей завтрашнього дня, тих, хто далі вершитиме долю країни,визначатиме її обличчя. Яким же він має бути —громадянин України? Людиною високих моральних якостей з широким світоглядом, вільною, незалежною, відкритою, гуманною. Справді, такою ми б хотіли бачити нашу зміну. Але чи забезпечують система виховання, традиції, що існують, формування саме такої особистості?

Застосування насильства щодо дитини як загальноприйнятого виховного засобу - дуже делікатна та болюча тема.

Вважається, що кожна дитина - маленьке диво й велике щастя для своїх батьків. Проте така оптимістична картинка, на жаль, не стовідсотко­ва. Цей відсоток у нашому суспільстві чим далі, тим більше має тенденцію до зниження. Аборти, якими перериваються небажані вагітності; зали­шені у пологових будинках діти; немовлята у сміттєзбірниках; батьки - вбивці власних дітей; проблемні родини, в яких діти потерпають від ек­сплуатації з боку батьків; пристойні сім’ї, в яких фізичне покарання дитини є нормою життя, - все це насильницькі способи позбутися або самої дитини, або небажаної для дорослих її поведінки.

Детальніше:Батьківський лекторій на тему:«Виховання дітей без покарань»

Copyright © 2022 ОЗ "Шпанівський ліцей" Rights Reserved.