https://view.genially.com/67a66810907aec1758e86176/presentation-big-data-iot-presentation

Мета ґендерного виховання полягає не в тому, щоб зробити кардинальні зміни у виховному процесі та навчати дівчат бути сильними та активними, а хлопців – чуйними та охайними. Діти мають знати, що вони – унікальні особистості, які можуть мати різні риси характеру та бути спокійними, сумлінними, рішучими, сміливими, емоційним, сором’язливим незалежно від того, якої вони статі.

Визначення термінів

Гендер (англ. gender - стать від лат. genus-рід): соціальна стать, що визначає поведінку людини в суспільстві і те, як ця поведінка сприймається; соціально обумовлені ролі, і сфери діяльності чоловіків та жінок, які залежать не від біологічних статевих відмінностей, а від соціальної організації суспільства.

Генедер визначає соціально-рольовий статус, соціальні можливості людини (чоловіка та жінки) в усіх сферах життєдіяльності: освіті, професійній діяльності, розподілі сімейних ролей, репродуктивній поведінці, доступі до влади.

Стать - визначає, чи є людина чоловіком або жінкою. Вона зумовлена структурою генів і є поняттям біологічним. Ознаки статі формуються у процесі статевого розвитку людини від моменту зачаття до досягнення нею статевої зрілості.

Ознаки статі: q з’являються самі собою (без зовнішнього впливу) q є універсальними, не залежать від країни, культури, релігії q ніколи не змінюються в історичному процесі q властиві лише одній статі

Ознаки гендеру:

є культурною традицією

 істотно відмінні в різних країнах і навіть в одній країні (залежно від населеного пункту чи соціального прошарку)

 можуть змінюватися з часом

 властиві людям різної статі

Гендерна ідентичність - усвідомлення особистістю себе як представника чи представниці статі, гендеру, відчуття свого жіночого, чоловічого або андрогінного тіла, усвідомлення своєї приналежності до чоловічої, жіночої або якоїсь іншої статі у соціальному контексті.

Гендерна ідентичність поетапно формується в особистості у ході виховання та соціалізації

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ГЕНДЕРУ

Період з одного до шести років вважається дуже важливим у формуванні гендерних уявлень

• МАРКУВАННЯ ГЕНДЕРУ: До 2-3 років дитина вже знає, хто вона – хлопчик чи дівчинка, і відповідно позначає себе
• ГЕНДЕРНА СТІЙКІСТЬ: У дітей 3-4 років формується стале уявлення про те, що дівчинка стане згодом жінкою, а хлопчик – чоловіком. Але на цій стадії діти ще не розуміють, що стать є незворотнім феноменом, вони вважають, що завдяки зовнішнім змінам можна змінити свою статеву належність
• 3) ГЕНДЕРНА НЕЗВОРОТНІСТЬ: Дитина 4-7 років знає, що незважаючи на її прагнення, змінити свою стать їй не вдасться, і що стать не залежить від того, який одяг, зачіску дитина носить, якими іграшками грається
• Наступний найважливіший етап формування гендерної ідентичності – це підлітковий вік. Цей віковий період є важливим етапом становлення статево-рольової ідентичності, бо саме у цьому віці відбувається активне усвідомлення суті своїх ставлень до інших людей та самого себе, розширюється й уточнюється статеве самовизначення.
• Підлітковий вік визначає подальший розвиток особистості, орієнтацію на справжні зразки Я -чоловіка і Я-жінки.

У підлітковому віці бурхливе статеве дозрівання, зміна форм тіла, романтичні переживання, еротичні бажання стимулюють формування гендерної ідентичності. Відбувається активне засвоєння норм поведінки і становлення характеру під впливом соціальних норм і очікувань.

Підлітки починають орієнтуватися на ті стереотипи поведінки, що прийняті в їхньому середовищі й активно пропагуються масовою культурою. На сьогодні ідеалом дівчини може стати сильна, успішна і самостійна жінка. Дедалі рідше домінування чоловіка в любові, родині й колективі сприймається як норма. Нинішні підлітки і молоді люди більш ліберальні у своїх поглядах на сексуальність і гендерні ролі.

Гендерні знання особливо важливі у цей період, коли підлітки починають здобувати життєвий досвід. І їх дорослішання складається з трьох основних аспектів – самопізнання самовираження самоствердження

Гендерні аспекти статевого виховання формують у молоді:

усвідомлення себе представником своєї статі, що підтримує самооцінку й почуття самоповаги, впевненість і потенціал самореалізації;

q необхідних навичок спілкування й взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення щодо міжстатевих відносин; q

 здатності й прагнення оцінювати свої вчинки стосовно інших людей з урахуванням статевої належності; q

 «соціальної» відповідальності у взаєминах між статями, переконання, що й в інтимних стосунках людина не є незалежною від суспільства; q

 прагнення мати міцну, дружну сім’ю, що відповідає сучасним вимогам суспільства: народження дітей, рівноправність батька й матері в сім’ї; свідоме й відповідальне ставлення до виховання дітей

Визначення термінів

Спрощені уявлення про те, як мають поводитися люди різної статі, який одяг носити і чим займатися, називають гендерними стереотипами.

Приклади гендерних стереотипів щодо жінок v

 Усі жінки мріють вийти заміж. v

Усім дівчатам подобається рожевий колір, серіали і шопінг. v

Жінки погано водять машину і нічого не тямлять у техніці. v

У жінок геть відсутня логічне мислення. Приклади гендерних стереотипів про чоловіків v

 Справжні чоловіки не плачуть, це ганьба! v

 Чоловіки бояться розумних і успішних жінок. v

 Всі чоловіки обожнюють пити пиво і дивитися футбол.

Про стереотипи у навчанні та вихованні

q статево-рольовий підхід до навчання та виховання в освітніх закладах (ґендерні стереотипи щодо очікуваної поведінки дівчат і хлопців, роздільні уроки, «подвійна мораль» до оцінювання поведінки дівчат і хлопців тощо)

 q фемінізація освіти (суттєве переважання жінок серед педагогів та фахівців в закладах освіти)

q ґендерні стереотипи у виборі напрямів навчання та професій для дівчат і хлопців («жіночі» і «чоловічі» сфери діяльності, професії)

q ґендерні стереотипи у виборі напрямів позашкільної освіти для дівчат і хлопців, щоспрямована на розвиток творчих здібностей і талантів дітей

Визначення термінів

Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок» (розділ 1, ст. 1) гендерна рівність трактується як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Гендерне виховання - це цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування в них егалітарних цінностей, поваги до особистості, незалежно від статі, розвитку індивідуальних якостей і здібностей задля їх самореалізації, оволодіння навичками толерантної поведінки та з метою побудови громадянського суспільства

Гендерне виховання особистості здійснюється під впливом родини, освіти, засобів масової інформації, релігії, мистецтва, мови, правової та державної політики

Основні принципи гендерного виховання

q уникнення будь-яких проявів упередженості та дискримінації вимог до навчання і поведінки хлопців і дівчат

 q статево нейтральні вимоги дo дотримання правил поведінки, уникнення нав’язування стереотипів

q орієнтація нa індивідуальний розвиток здобувачів освіти, їх здібності, уподобання, можливості оволодіння універсальними вміннями тa навичками незалежно від статі

 q однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертання дo хлопців і дівчат

 q уникнення орієнтації нa стать у спілкуванні

Сьогодні надто актуальною виступає проблема зростання правопорушень серед молоді. Профілактика правопорушень неповнолітніх  пов’язана з вирішенням певного кола виховних завдань. Тому в цій справі особливе місце має зайняти рання профілактика, яка має розпочинатися вже з дитячого садка й початкових класів школи, коли закладаються основи характеру, ставлення до оточуючих, поведінки в побуті. Що сьогодні робиться в цьому плані? Небагато.

Криміногенна ситуація, яка склалася в Україні, переросла в найбільш небезпечне соціальне лихо. Тому особливою сьогодні є проблема виховного  впливу на учнів з різними відхиленнями в моральному розвитку. У роботі з такими підлітками дуже важливим є особистісно орієнтований підхід. Як свідчить практика, його ефективність залежить безпосередньо від врахування  найважливіших типологічних особливостей, властивих цій категорії учнів.

При визначенні типології учня-правопорушника, покладено вивчення комплексу ознак, які відображають: особливості середовища, в якому формувалася особа правопорушника; особливості його духовного світу (відхилення у сфері потреб, інтересів, звичок); моральне обличчя; ставлення до провідної діяльності; статус у класному колективі; роль, виконувана у групі з протиправною спрямованістю; взаємозв’язок внутрішньої готовності і зовнішніх можливостей при виборі протиправної поведінки; ставлення до вчиненого правопорушення. На цій основі виділено чотири типи правопорушників, назва кожного з яких залежить від спрямованості особистості.

Кожен із нас знає, що найголовніше в житті будь-якої людини, а особливо дитини, — це здоров'я. Про необхідність здорового способу життя нині можна почути звідусіль, в першу чергу із засобів масової інформації. Ми знаємо, як важливо бути здоровим, фізично повноцінним. Та чи завжди ми приділяємо належну увагу цій проблемі, виховуючи та розвиваючи свою дитину? Задумаймося над цим.

Існують різні визначення поняття «здоров'я»: «стан організму поза хворобою»; «стан, при якому різноманітні фізіологічні показники не виходять за межі норми» (тобто нормальний кров'яний тиск, нормальний аналіз крові тощо.) Організацією Об'єднаних Націй здоров'ю було дане наступне визначення: «Здоров'я — стан повного фізичного, психічного, соціального та морального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань та нездужань».

Кожен інтуїтивно відчуває, що може бути і «багато здоров'я» і «мало здоров'я». В останньому випадку ця якість явно нестійка: від найменшої зовнішньої дії виникає хвороба — і здоров'я як не бувало.