Сьогодні смартфони стали невід’ємною частиною життя дітей, які народилися в еру цифрових технологій і не уявляють світ без Інтернету та смартфонів. За допомогою мобільних пристроїв вони можуть виконувати домашнє завдання, гратися в ігри та спілкуватися з друзями. Через значне використання девайсів більшість батьків намагаються різними методами заборонити доступ до Інтернет-розваг.

Насправді, важливо не те, скільки часу дитина приділяє своєму пристрою, а те, на що цей час використовується. Тому важливо розуміти межу між здоровим використанням гаджетів та комп’ютерною залежністю.

Ознаки віртуальної залежності

Першим університетом життя для дитини є сім'я, в якій народилася дитина. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. І які б якості батьки не намагалися розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Родинне виховання повинно духовно збагачувати дитину, формувати її як особистість, впливати на її розвиток, пробуджувати добрі почуття, сприяти виробленню морально-етичних норм співжиття у суспільстві, формувати майбутнього громадянина незалежної держави України. Найбільш авторитетною особою для дитини є батько чи мати, тобто сім’я. Чи стане дитина гідною людиною, щасливою, чи принесе своїм життям щастя іншим людям – залежить від того, які зерна посіють батьки у душу дитини, чи зігріють вони її серце теплом любові, правди і справедливості, любові й пошани до людей. Психологічний клімат сім’ї – це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину. Від атмосфери в сім’ї, від морального обличчя батьків великою мірою залежить, якою людиною виросте дитина, її позитивне або негативне самопочуття, характер стосунків з оточуючими її людьми.

Сьогодення висуває перед суспільством, системою освіти, батьками важливі завдання - формування людей завтрашнього дня, тих, хто далі вершитиме долю країни,визначатиме її обличчя. Яким же він має бути —громадянин України? Людиною високих моральних якостей з широким світоглядом, вільною, незалежною, відкритою, гуманною. Справді, такою ми б хотіли бачити нашу зміну. Але чи забезпечують система виховання, традиції, що існують, формування саме такої особистості?

Застосування насильства щодо дитини як загальноприйнятого виховного засобу - дуже делікатна та болюча тема.

Вважається, що кожна дитина - маленьке диво й велике щастя для своїх батьків. Проте така оптимістична картинка, на жаль, не стовідсотко­ва. Цей відсоток у нашому суспільстві чим далі, тим більше має тенденцію до зниження. Аборти, якими перериваються небажані вагітності; зали­шені у пологових будинках діти; немовлята у сміттєзбірниках; батьки - вбивці власних дітей; проблемні родини, в яких діти потерпають від ек­сплуатації з боку батьків; пристойні сім’ї, в яких фізичне покарання дитини є нормою життя, - все це насильницькі способи позбутися або самої дитини, або небажаної для дорослих її поведінки.

Якими діти народжуються, це не     

від кого не залежить, але щоб вони

шляхом правильного виховання

зробилися хорошими — це в нашій

владі.

               Плутарх

Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.

Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних ре­цептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, щовміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.

А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.

"Булінг– це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.