Версія для слабозорих

foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Open menu

Меню

Open menu

Посилання

 

gerb12

header logo

ukc

 

НАШ QR-кодqrcode

Вхід на сайт

Агресивна поведінка — одне з найпоширеніших порушень серед дітей дошкільного віку, оскільки це найшвидший і найефективніший спосіб досягнення мети.

Агресія — загалом нормальна для дитини реакція, і проявляється агресивність у різних формах.

Формами вербальної (словесної) агресії є: обзивання, настирні скарги, зухвалість по відношенню до дорослих або однолітків, висміювання, колючі зауваження з метою викликати в іншої людини неприємні емоції.

Формами невербальної агресії є фізична й нефізична. Агресія фізична — це безпосереднє спричинення болю іншим людям, має два варіанти. Перший — це псування оточуючих предметів, а другий — це спричинення болю за допомогою фізичного нападу (різного роду удари, штовхання, підніжки, щипання, кусання, дряпання, викручування рук, удари різними предметами тощо).
Напад не завжди спрямовується на джерело агресивної реакції. Дитина може зірватися на своєму однолітку, іграшках, порвати малюнки, таким чином переносячи свою агресію з того, хто її викликав, на іншого, причому, як правило, того, хто несе в собі меншу загрозу для дитини або викликає менший інтерес.
Агресія з перенесенням, як другий тип фізичної агресії, виникає тоді, коли на основі попереднього досвіду дитина здатна припустити, що за свої агресивні дії по відношенню до дорослого її покарають. Агресивна поведінка в такому разі буде спрямована на людей більш слабких – молодших братів і сестер або товаришів.

Основна риса агресивних дітей – це надмірна запальність, що важко стримується. У такі моменти в дитини виникають проблеми з контролем своєї реакції на негативні стимули, які її викликали.

Одним із чинників, що сприяють виникненню агресивної поведінки, є телебачення. Воно має серйозний вплив на формування агресивної поведінки. Діти відтворюють агресивну поведінку, побачену у фільмах, засвоюють її та застосовують у інших ситуаціях. Їм дуже складно відділити реальність від вигадки, тому деякі сцени й образи переносяться дітьми в їх власне життя, вони ототожнюють себе з іншою людиною або персонажем фільму. Важливо розуміти, що телевізійні сцени насильства є подвійною причиною жорстокої поведінки дітей.

Вплив сім’ї на виникнення агресії у дітей

Атмосфера, що панує в домі, має величезний вплив на розвиток дитини. Якщо атмосфера вдома наповнена дружелюбністю, взаємною любов'ю та злагодою, дитина одержує правильний зразок поведінки, а порушення в сім'ї міжособистісних відносин може призвести до формування небажаної поведінки. Дитина, яка росте в домі, повному сварок і скандалів, через якийсь час і сама починає проявляти агресивну поведінку.
Небезпечною для правильного розвитку особистості дитини є також розбіжність думок батьків та інших членів сім'ї у відношенні до певної моделі виховання. Відсутність єдиного цілісного підходу ускладнює формування характеру в дитини та впливає на підвищення збудливості й агресивності.
На агресію впливають і суворі форми покарання за неправильну поведінку. Суворе виховання зовсім не зменшує кількість агресивних учинків, а, навпаки, збільшує їх інтенсивність. Часто агресивні батьки підбурюють і підсилюють агресію своїх дітей, заохочуючи їх у певних ситуаціях проявляти войовничу, непримиренну позицію по відношенню до оточуючих.
Коли батьки відштовхують своїх малюків, це теж є важливою причиною бунтарської поведінки дітей. Відсутність ніжності, любові, позитивних прикладів породжує в них стан ворожості, а іноді й агресії. Виховання, що характеризується жорстокістю, відсутністю милосердя, неприйняттям дитини як особи та високим рівнем контролю над її поведінкою, значною мірою сприяє формуванню агресії.

Причини виникнення агресивної поведінки слід шукати у вихованні, спілкуванні з іншими людьми та наростаючих вимогах, що пред'являються до дітей, також варто враховувати і природжені схильності до насильства.

     Медіа дидактичні особливості використання мультфільмів як засобу навчання мови і розвитку зв’язного мовлення дошкільників

     Із кожним роком використання в освітньому процесі нових тех­нічних засобів стає все популярнішим. На сучасному етапі роз­витку техніки створені спеціальні навчальні матеріали та програми для дітей дошкільного віку. Такі засоби мають універсальні дидак­тичні можливості: вони дають змогу навчати дітей мови і розвивати мовлення в діалоговому режимі з урахуванням їхніх індивідуальних і вікових можливостей

      Вчені  вважають, що найбільш сприятлива технологія роботи з мультфільмами передбачає: навчання організовано і усвідомлено сприймати інформацію; розвиток уміння спостерігати, класифікувати, вибирати; навчання аналіза і резюмування отриманої інформації; сприйняття і висловлення усних фраз тощо.

     Це зумовлено, по-перше, тим, що екранні засоби для сучасної дитини є звичайними і улюбленими, зустріч із ними приносить їй радість. По-друге, використання відео в навчанні мови та розвитку мовлення допомагає дорослому розкривати свої творчі здібності. По-третє, використання екранних засобів допомагає дорослому розширити варіативність ситуацій у межах відпрацьованої лексико-граматичної теми (якщо йдеться про організований процес навчання), привносячи щоразу щось нове, що викликає інтерес у дитини і дає імпульс для вербального висловлювання і, отже, дає змогу більш повно виявляти комунікативну спрямованість процесу навчання мови і розвитку мовлення.

Детальніше:Консультація для батьків: «Використання мас-медіа, як засобу розвитку зв’язного мовлення у дітей...

1о

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

· Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

· Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

· Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

· У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

· Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

· У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

· Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

· Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

· Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

· Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

· Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Одні батьки вважають, що дитячий колектив може відвідувати лише здорова дитина, інші — легкий нежить або кашель — не завада йти в дитячий садок. Що порадити батькам, аби не нашкодили своїй дитині та іншим членам колективу дитячого садка.

 Легкий нежить або кашель — вагома причина не йти дитині в дитячий садок. Зважайте, що то можуть бути симптоми саме COVID-19. Це захворювання — висококонтагіозне. Тому навіть за легкого кашлю чи нежитю дитина буде джерелом інфекції у віковій групі — захворіють інші діти, вихователі та їхні помічники.

Окрім того, лишіть дитину вдома та зверніться до лікаря загальної практики — сімейної медицини чи лікаря-педіатра, якщо вона:

  • має температуру тіла понад 37,2 °С;
  • в’яла та слабка;
  • постійно кашляє;
  • втратила нюх або смак.

У дитини з’явилися диспепсія та висип на шкірі — їй точно зась до дитячого садка.

Легкий нежить або кашель — не протипоказ відвідувати дитячий садок, якщо вони залишкові після перенесеного захворювання. Утім, COVID-19 має триваліший період одужання, тому ліпше залишити дитину вдома доти, поки ці симптоми не зникнуть. Вона може виділяти вірус під час кашлю та сякання ще протягом двох тижнів, навіть якщо немає інших гострих симптомів захворювання.

Ще один аргумент побути вдома — недоліковані захворювання часом спричиняють ускладнення або хронізуються.

Якщо дитина хворіла, наприклад на кашлюк, то зважайте, що вона незаразна через 5 днів від початку прийому антибіотиків. Однак за чинними нормами карантин для хворих триває 25 днів від початку захворювання.

Щоб повернутися в дитячий колектив, дитина має бути активною та добре почуватися. У неї має триматися температура тіла, нижча ніж 37,2 °С, без жарознижувальних лікарських засобів. Тому перш ніж повернути дитину до дитячого садка, проконсультуйтеся з лікарем загальної практики — сімейної медицини або лікарем-педіатром. Лише він визначить, чи може дитина відвідувати дитячий садок, і видасть медичну довідку. У ній лікар зазначить рекомендації щодо режиму дитини-реконвалесцента на перші 10–14 днів.

Американська академія педіатрії зазначає, що діти дошкільного віку частіше хворіють на ГРВІ, якщо відвідують дитячий садок. Навіть сумлінна вакцинація згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні не захистить їх від усіх вірусів та бактерій на 100%, однак убезпечить від ускладнень захворювання. Уже на другий рік відвідування дитячого садка дитина хворітиме менше, оскільки вплив великої кількості вірусів та бактерій сформує імунітет.

Щоб захистити дитину від інфекційних захворювань, навчіть її прикривати ніс та рот, коли чхає чи кашляє, викидати використані серветки до смітника, ретельно мити руки. За можливості щороку робіть їй щеплення від грипу.

Як зберегти ментальне здоров’я під час війни?

   Це питання цікавить багатьох українців. І справді, як лишатися психічно стабільним в умовах повномасштабної війни, яку агресор затіяв майже два роки тому? Спробуємо з’ясувати.

        Піклуємося про себе

   Хто краще попіклується про вас, аніж ви самі? Так, від щоденних новин можуть опускатися руки, може накочуватися гнітючий стан, який пригнічує настрій і не дає змоги нормально працювати – це проблема багатьох людей. Тому дозволяйте собі відпочивати, дозволяйте собі нормально висипатися, щоб були сили прокидатися вранці і виконувати щоденні справи.

   Що ще має входити в піклування про себе? Це й турбота про тіло, і дотримування режиму харчування, здорова їжа і свіже повітря. Словом, кожен з нас і сам усе знає, хоча зайве нагадати про це не завадить. Як і не завадить нагадати про інформаційну гігієну. Контролюйте споживання інформації, не давайте можливості негативним емоціям затулити весь довколишній світ.

Детальніше:"Як зберегти ментальне здоровЯ під час війни" (консультація)

 

Забезпечте холодильники термометрами для контролю температурного режиму зберігання

Дотримуйте температури +4°С або нижче в холодильнику та не вище -4°С у морозильній камері

Тримайте закритими дверцята холодильника та морозильної камери, коли немає світла*

Помістіть контейнери із замороженою водою в холодильник, якщо світла немає понад 4 год

Придбайте сухий або блоковий лід та зберігайте його в морозильній камері

Зберігайте продукти харчування, які швидко псуються, у термоконтейнері або термопакетах із холодоелементами, на балконі за мінусової температури, у погребі чи підвалі в закритих ємностях

Намагайтеся не куштувати їжі, під час зберігання якої не дотримували відповідних температурних умов

Позбудьтеся їжі, якщо виникли сумніви щодо її безпечності через незвичний запах, колір, консистенцію, текстуру

Уникайте подальшої реалізації продуктів харчування, які швидко псуються, якщо вони зберігалися в холодильнику за температури вище +15°C протягом 4 год або довше

Готуйте страви в невеликій кількості, щоб спожити їх у день приготування і не залишати в холодильнику на наступний день

Уникайте повторного заморожування продуктів харчування

Намагайтеся не закуповувати продукти харчування, які швидко псуються, про запас

Заготовляйте ті продукти харчування, які не потребують спеціальних температурних умов зберігання або найменше втрачають якість без холодильника

Споживайте лише після повторної термічної обробки охолоджені страви, під час зберігання яких дотримували відповідних температурних умов

Приділяйте особливу увагу харчовим якостям заправлених салатів, паштетів, супів-пюре, супів молочних, соусів, млинців із м’ясом або сиром кисломолочним, січених виробів із м’яса, птиці, риби

* Продукти харчування залишаються безпечними 4 год у холодильнику, 48 год — у повній морозилці, 24 год — у напівпорожній морозильній камері.

 

Секрети дружби, або Як допомогти дитині подружитися з однолітками

Нерідко друзі дитинства стають вірними супутниками на все життя. Утім, не всі діти з легкістю налагоджують контакт з однолітками. Часто вони потребують підтримки дорослих. Тому запам’ятайте ці шість правил.

Навчіть дитину знайомитися. Поясніть дитині, що під час знайомства чимало залежить від настрою та виразу обличчя. Тому не варто бути відлюдькуватим, супитися або соромитися. Якщо на пропозицію познайомитися дитина отримала відмову, не дозволяйте їй впадати у відчай. Натомість запропонуйте повторити спробу трохи пізніше.

Поділіться досвідом. Продемонструйте дитині всю змістовність та привабливість дружніх взаємин — розкажіть про своїх друзів дитинства, про те, у які ігри ви грали, як проводили разом час, які спільні секрети мали, як сварилися й мирилися. Поговоріть з нею про те, що таке дружба, у чому її цінність для дітей і дорослих.

Спонукайте ділитися. Якщо дитина ревниво ставиться до своїх речей, поясніть їй, що на прогулянку не обов’язково брати найулюбленіші іграшки, а тими, які взяла, потрібно ділитися. Запропонуйте їй пригостити дітей на майданчику цукерками, яблуками чи печивом.

Створіть умови для побудови взаємин. Організуйте для місцевої дітвори спільне заняття — гру в футбол, запуск повітряного змія, похід у театр, кіно чи зоопарк. Діти отримають чимало приємних емоцій, у них з’являться спільні теми для розмов.

Підтримуйте ініціативу. Не говоріть «ні», якщо дитина хоче запросити в гості когось з однолітків.

Подбайте, аби серед іграшок обов’язково були ті, з якими весело та цікаво гратися в компанії. Не лінуйтеся приєднатися до дитячих ігор, проте не займайте лідерську позицію.

Copyright © 2025 ОЗ "Шпанівський ліцей" Rights Reserved.