Якими діти народжуються, це не     

від кого не залежить, але щоб вони

шляхом правильного виховання

зробилися хорошими — це в нашій

владі.

               Плутарх

Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.

Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних ре­цептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, щовміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.

А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.

У вихованні підростаючих поколінь важливим чинником має стати родина педагогіка. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі, так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне й психічне здоров я, стійкість нервової системи, реакції на ті чи інші види подразнень, інтереси і можливості тощо. А тому важливо поєднувати елементи наукової педагогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім'ї.

То хто ж допоможе батькам набути педагогічних знань? Напрошується традиційна відповідь — школа. І це, зрештою, правильно. Бо школа лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1. Відокремлюйтесвої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її  почуття і навчитись з ними поводитись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, щодіти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).

5. Караючидитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисципліна ні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їхспільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

  Психологи встановили, що засвоєння знань і способів діяльності набагато міцніше, якщо воно розосереджене в часі. Первинне сприйняття і закріплення знань на уроці - при будь-якій скільки завгодно ефективній організації  навчального процесу, повинні обов'язково підкріплюватися подальшим обдумуванням, застосуванням нового знання, пов'язуванням нового із старим, його творчою переробкою. Тільки ті знання стають переконаннями людини, які нею самостійно обдумані, пережиті. І якщо первинне сприйняття і закріплення знань може бути фронтальним, то подальша робота повинна бути індивідуальною, самостійною, в тому об'ємі і темпі, якінеобхідні кожному учневі для повного і міцного засвоєння матеріалу. Це можливо тільки в умовах самостійної навчальної роботи вдома.

        Від того, наскільки успішно йде приготування домашніх завдань, часто залежить і успішність навчання в цілому. Але організація домашньої навчальної роботи школярів, мабуть, найважча ланка в навчально-виховному процесі. Багато сторін цієї проблеми вимагають найпильнішої уваги.

        Зі структури навчальної діяльності випливає, що вміє самостійно вчитися той учень, який:

• сам визначає мету діяльності або розуміє і приймає ту, яку ставить учитель;
• виявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;
• організовує свою працю для досягнення результату;
• добирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задач;
• виконує у певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;
• усвідомлює свою діяльність і прагне її удосконалити;
• володіє уміннями і навичками самоконтролю і самооцінки.

        Зміст, характер і об'єм домашнього завдання, його функції в розвитку і вихованні особистості учня - ось ті питання, які вважаються особливо важливими в проблемі домашньої навчальної роботи. Їх правильнее рішення - в руках вчителя та батьків.

        Як же правильно організувати розумову самоосвітню працю учнів вдома?

-          домашні завдання слід диференціювати залежно від рівня підготовки учнів, їхніх сил, стану здоров'я і здібностей;

-          якість розумової роботи вдома потрібно систематично контролювати, інакше в учнів можуть розвинутись такі негативні риси характеру, як безвідповідальність, несумлінність тощо;

-          братися до виконання домашніх завдань не варто одразу після закінчення уроків, коли працездатність знизилась, а також після обіду, коли внаслідок інтенсивних процесів травлення частина крові відпливає від головного мозку, що теж знижує інтенсивність розумової роботи;

-          необхідно відновити працездатність дітей, яка суттєво знизилася. Найкращий активний відпочинок на свіжому повітрі: допомога батькам по господарству, догляд за рослинами чи тваринами; рухливі ігри, спортивні та інші розваги. Все це позитивно впливає на функціональний стан центральної нервової системи.  Однак слід пам'ятати: тривалість посильної фізичної праці, ігор чи занять спортом на свіжому повітрі не повинна перевищувати 1,5 год, інакше працездатність не лише не відновиться, а, навпаки, знизиться;

-          визначений сталий час для цієї роботи: в учня виробляється умовний рефлекс на час, він швидше входить у роботу, легшее засвоює матеріал, отже, виникає стан особливої схильності до розумової праці, практично не доводиться  долати внутрішній опір і змушувати себе братися до завдань. Тому тільки якісь надзвичайні обставини можуть бути причиною поодинокого відходу від цього правила;

-          неприпустимо відкладати виконання завдань на більш пізній, ніж встановлено режимом, час через цікавуг ру, телепередачу або ж якесь заняття. Відомо, що функціональному стану центральної нервової системи, її збудливості і, ясна річ, працездатності школярів властиві добові коливання. У другій половині дня, приблизно з 16 год, знову підвищується працездатність;

-          у кімнаті, де працює учень, необхідно додержуватись цілковитої тиші;

-          спочатку бажано виконуват иписьмові завдання, а потім усні; починати з предметів середньої трудності, а тоді переходити до важчих.

        Батьки, щодня спілкуючись з дітьми,  мають змогу виробити у них звичку до організованості. Тоді щоденне приготування уроків стане органічною потребою, а марно згаяний час буде взятий до уваги як неприємний виняток. Бажаючи допомогти дитині у навчанні, нам слід запастися терпінням, але щодня діяти наполегливо.

Допоможіть своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце

Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику,  виконати туалетні і водніпроцедури, добре поснідати.

Тримати в чистоті, охайності своє робочемісце, ко­ли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щобнічого не забути вдома.

Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до ро­боти, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».

Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє за­вдання.

Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкла­дай».

Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною – не наздоженеш родиною».

Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.

Не братися відразу за багато справ, бо «Хто багато зачинає, той мало завершить».

 «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саметака мета вбачається у духовно-моральнійдопомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родина любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої сааме до­помогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.