Діти із заниженою самооцінкою ростуть невпевненими в собі, стривоженими, замкненими, прихованими. Такі діти погано почуваються в колективі, завжди задовольняються другорядними ролями. На заняттях такі діти зазвичай тихі і пасивні.

Занижена самооцінка формується, як правило, у тих родинах, де до дитини пред'являють непомірні вимоги, де її ініціатива постійно обмежується, її осаджують на кожному кроці, суворо караючи за найменшу провину: замикають у порожній кімнаті, всаджують на дві години на стілець і не дозволяють рухатися, а частіше безперервно лають, фіксуючи увагу виключно на її недоліках та вадах.

Батьки, уважно придивляючись до своєї дитини, знаючи її індивідуальні особливості, повинні потурбуватися про те, щоб не допустити таких небажаних відхилень в особистісному розвитку дитини. Для цього батькам можна порадитись ставитись більш уважно до особистості дитини, не перебільшуючи та не зменшуючи її можливостей, а ще допомогти синові чи доньці правильно та об'єктивно оцінювати себе.
ЯКІ ЗМІНИ ВІДБУВАЮТЬСЯ У ПСИХІЦІ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНИКА?
Психічні функції дитини наприкінці дошкільного дитинства не тільки перебудовуються, але й інтенсивно розвиваються. Формуються нові і важливі сенсорні здібності. Помітно зростають можливості розумової діяльності, діти можуть виділяти істотне у явищах навколишньої дійсності, можуть порівнювати ці явища, виявляти ознаки схожості та відмінності у них. Психологами встановлено, що саме в цьому віці формуються умови для розвитку в наступному понятійного логічного мислення.
Значна перебудова психічного світу дитини 6-го року супроводжується не менш яскраво вираженими змінами в активності головного мозку: за своїми функціональними характеристиками він набуває здатності засвоювати та переробляти значну за об'ємом та більш складну за якістю інформацію.