«Освіта для сталого розвитку – поетапний гармонійний та збалансований розвиток                                                                   всебічно-освіченої соціально активної особистості»
Нагальною потребою XXI століття стає формування такого способу життя, який був би основою довготривалого ощадливого гармонійного розвитку людства. Науково-технічний прогрес, нові технології самі по собі не здатні подолати загрози, що постали перед людством. Потрібна нова філософія, нові моральні орієнтири – зобов’язання кожної людини і людства в цілому. Загалом ідеться про систему цінностей, складову культурного світобачення кожної людини і суспільства в цілому, яка не залежала б від економічних сплесків чи занепадів, зміни політичної влади, у якій би захист і збереження природи, турбота про людину, її життя і дотримання її прав вважалися такими ж важливими, як і саме життя. Саме на таких засадах сформувалося поняття сталий розвиток.
Сталий розвиток – стабільний спрямований, збалансований розвиток економічної та соціальної сфер при раціональному використанні екологічних ресурсів.
Сталий розвиток охоплює три сфери суспільного життя: екологічну, економічну і соціальну, у кожній з яких визначальними є певні чинники.

1. В екологічній сфері. Визначення кордонів, в яких має розвиватися цивілізація.
2. В економічній сфері. Повне перетворення ринкової системи. Відмова від тупикових сучасних моделей економічного розвитку і споживання.
3. У соціальній сфері. Розвиток демократії, дотримання прав людини, вирішення питань бідності, етнічних та демографічних проблем; подолання негативного впливу глобальних екологічних проблем на людський розвиток.
Модель сталого розвитку націлена і на сьогодення, і на майбутнє, водночас перевага надається прийдешнім поколінням.
Для забезпечення сталого розвитку – чи не найважливішого завдання, що будь-коли стояло перед людством, - особливі надії покладаються на освіту.
Розвиток освіти для сталого розвитку потребує нових педагогічних моделей, нової педагогічної культури та мислення, нового педагогічного змісту. Діти мають не тільки знати, наприклад, про необхідність економити папір для збереження дерев і можливість його вторинної переробки, а й економно використовувати папір та разом з дорослими відносити паперові відходи до пунктів прийому макулатури.
Реалізація освітньої стратегії в інтересах сталого розвитку відбувається на засадах одного з напрямів гуманістичної педагогіки – педагогіки «емпаурменту» ( з англ. empowerment – надання людині мотивації й натхнення до дії).
1. створення умов для формування у дитини впевненості у власних силах і можливостях та відповідальності за результати навчання;
2. прийняття нею рішень щодо власного стилю життя та їх виконання;
3. забезпечення психологічного комфорту дітей під час занять як за допомогою спеціальних прийомів, так і через доступність змісту (за принципом вибору кожною дитиною тих кроків, які вона хоче і може здійснити);
4. створення умов для появи у дитини ентузіазму і почуття задоволення від результатів групової й індивідуальної роботи, виконання дій і вироблення звичок поведінки, орієнтованих на сталий розвиток, що досягається насамперед завдяки постійному позитивному зворотному зв’язку.
Чим відрізняється нова педагогічна модель від традиційної?

Традиційна педагогіка виходить з положення, що надання тому, хто навчається, певної порції інформації викликає зміну його ставлення до того чи іншого явища.
Проте, згідно із спостереженнями, відтворення в освітньому процесі такого ланцюжка не забезпечує на практиці ані формування цінностей, ані реальних змін поведінки. Наприклад, дошкільнята добре знають, що сваритися, ображати іншого не можна, однак далеко не кожна дитина дотримується цього правила у щоденному спілкуванні з однолітками.
Сучасна людина щодня зазнає впливу гігантської лавини інформації, в сотні тисяч разів більше того обсягу, що може засвоїти. Тому доводиться обирати, що просто слухати, а на що активно реагувати.
Традиційна освіта неспроможна вчасно реагувати на гострі проблеми та повною мірою задовольняти потреби сьогодення, оскільки:
 лише перелічує проблеми і не націлена на їх розв’язання;
 не дає змоги оцінити системну картину світу, оскільки більшість дисциплін викладається відокремлено;
 не спрямована на вивчення та практичне розв’язання місцевих проблем;
 суспільство розвивається швидшими темпами, тому знання часто застарівають, ще до закінчення терміну навчання.

На практиці дієвим виявляється підхід, на якому побудована педагогічна модель «емпауермент» - педагогіка мотивації та дії. За педагогікою емпауермент в освітньому процесі педагог може стимулювати діяльність дітей, використовуючи такі способи:
 допомога дітям у формулюванні намірів;
 постановка запитань;
 надання зворотного зв’язку.

Складовими змісту для сталого розвитку є:
 якість життя, соціальна справедливість та рівноправність;
 збереження різноманіття: культурного, соціального та біологічного;
 взаємозв’язок: у суспільстві, економіці та довкіллі;
 усвідомлення відповідальності перед майбутнім поколінням;
 громадянська позиція, права та обов’язки громадян;
 потреби та права майбутніх поколінь на якісне життя.

У процесі такого навчання роль педагога змінюється. Він виступає організатором дій дітей, надихає їх, підбадьорює та скеровує їхні зусилля, спонукає до вибору способу діяльності, самостійного виконання обраних дій, обговорення їх. Педагог повинен вміти слухати дитину, чути її і не оцінювати її особисті зміни.
Важливим чинником є і демонстрація самим педагогом моделей поведінки, орієнтованої на сталий розвиток, а також розвиток у дітей навичок критичного мислення.
Реалізація в роботі дошкільного закладу ідей сталого розвитку передбачає засвоєння дітьми, а через дітей їхніми батьками та самими педагогами надзвичайно важливих навичок екологічно-, економічно- й соціально доцільної поведінки, без якої неможливе створення та існування суспільства стійкого благополуччя, суспільства, яке засобами комфортного існування сьогодні з любов’ю створює таке ж комфортне майбутнє для наступних поколінь.
Формування мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідні смисложиттєві цінності і пріоритети – ключова мета освіти для сталого розвитку.
Для реалізації ідей для сталого розвитку фахівцями, науковцями були розроблені програми.

Мета курсу – сприяти формуванню у дошкільників мотивації до дій і моделей поведінки, орієнтований на сталий стиль життя.
Завданнями курсу є створення умов для:
1. формування у дітей початкових уявлень про дію та поведінку, що орієнтовані на сталий розвиток, необхідних для свідомого вибору способу власного життя;
2. усвідомлення старшими дошкільниками необхідності збереження ресурсів Землі та особистої причетності до майбутнього суспільства і природи;
3. розвиток у дітей звичок і моделей поведінки, що відповідають сталому розвитку бажання діяти у цьому напрямі.
Структура курсу визначається трьома основними темами, освоєння яких орієнтовно розраховано на півроку. Вивчення кожної з тем передбачає опрацювання трьох підтем, що складають її зміст.
Найбільш вдалим для проведення тематичного дня є перший день
тижня – понеділок. У наступні дні двох тижнів забезпечується закріплення, автоматизація виконуваних дітьми дій,їх природний перехід у мотивовані звички.
Структура тематичного дня передбачає певні організаційні складники.
                                                         Ранкові заходи
Ранкові заходи тематичного дня будуються за звичною для дітей схемою, проте можуть бути пов’язані з темою дня.
Важливим моментом ранку є ознайомлення дітей із символами, знаками, написаними словами, іншими способами унаочнення тематики дня. Добре, якщо педагог залучає дітей до розташування слів, пов’язаних із темою дня, що надруковані на окремих картках на робочій панелі у груповому приміщенні та протягом дня неодноразово привертає до них увагу дітей.
                                         Спеціально організоване тематичне заняття
Кульмінацією першої половини дня є спеціально організоване заняття, інтегроване за змістом, що поєднує декілька освітніх ліній з пріоритетом однієї з них.
Мета заняття полягає в допомозі дітям усвідомити певну інформацію і зразки поведінки, їх цінність та викликати бажання вчиняти саме так у повсякденному житті.
Заняття передбачає наявність певної структури, що обов’язково починається з мотиваційної частини. Її метою є пробудження допитливості, інтересу дітей до теми розмови, створення ситуації занепокоєння, мотивування на пізнання нової інформації, прагнення поширити свої знання.
На початку кожного заняття варто використовувати стартовий текст, героями якого є хлопчик і дівчинка. У тексті через конкретну ситуацію подається проблема, яку діти потім обговорюють разом із вихователем.
Обов’язковою частиною заняття є проведення короткого самодослідження дітьми власних звичок і досвіду за допомогою спеціальних карток, у якому вони значками позначають свій рівень володіння навичками.
Основну частину заняття складатиме опанування дій – обговорення моделей поведінки, проголошення намірів і відповідна практична діяльність дітей у взаємодії між собою.
Особливе значення має емоційний клімат заняття, на якому неможливі примус, тиск, моралізація, нудні вказівки тощо.
Атмосфера заняття, тон звернення до дітей має надихати їх на включення в ситуацію творчої дії, підігрівати пізнавальну активність та бажання діяти.
                                                           Відпрацювання дій
Усе, з чим діти ознайомилися на занятті, має закріплюватися в різних формах творчої взаємодії на прогулянці та під час активності у другій половині дня. Завданням педагога є створення спеціальних ситуацій, насамперед ігрових, які б вимагали від дітей застосування набутого досвіду.
Надзвичайно важливим є засвоєння дітьми широкої палітри словесних формул міжособистісного спілкування.
                              Повторення дій протягом наступних після тематичного днів
Зміст тематичних днів формується за принципом кумулятивності, тобто те, чого діти навчилися на попередніх етапах «додається» до нового змісту. Бажано стимулювати дітей до виконання запропонованих їм дій, акцентувати на них увагу, до тих пір, поки вони не стають автоматизованими для переважної більшості дошкільників, тобто протягом 2-5 тижнів.
Особливого значення набуває встановленню зворотного зв’язку з дітьми та їхніми батьками стосовно досвіду виконання засвоєних дій в реальному житті. Очевидно, що без допомоги родин вихованців, зацікавленого й зваженого ставлення батьків до тих проблем, які піднімаються в процесі освіти сталого розвитку, не обійтись. Допомогти тут може правильно подана інформація: інформаційні листівки в батьківському куточку, запропоновані диски з фільмами, мультфільмами, презентаціями тощо.
Освіта повинна формувати цінності, ставлення людини до себе та довкілля, стиль життя, активну життєву позицію – тобто все, що необхідне для забезпечення сталого майбутнього.