На своїй сторінці в Instagram лікар Євген Комаровський розповів, що робити при ракетному обстрілі, спираючись на інформацію, надану ізраїльськими колегами.

«Ця інформація рятує життя! Дякую нашим друзям із Ізраїлю, - написав Комаровський.

Що робити при ракетному обстрілі: правила поведінки

Під час тривоги необхідно зайти в безпечне приміщення відповідно до розрахункового часу, який є у нашому розпорядженні, і діяти відповідно до таких вказівок.

У будівлі

Внутрішній сходовий майданчик без вікон та зовнішніх стін. Сядьте на сходи і не стійте на прольоті. У багатоповерховому будинку перебувати мінімум на два поверхи нижче за дах. Якщо у будинку три поверхи, найбезпечніший - поверх середній.

Внутрішня кімната з мінімальною кількістю зовнішніх стін та вікон. Сядьте у внутрішній кут кімнати нижче рівня вікон і не навпроти дверей. Кухня та санвузол не є безпечним приміщенням.

Що робити?

Не піддаватись загальній паніці! Емоції змусять тебе бігти туди, куди побіжать всі, а це небезпечно для життя. Для порятунку ж потрібен здоровий глузд та самокритика, які слугують найкращими гальмами при надмірних емоціях.

Ось прості прийоми, які допоможуть не піддатись загальній паніці:

• Ніколи не приймай на віру чутки, які поширюються в натовпі. Шукай спосіб перевірити нав'язану інформацію за допомогою фактів.
• Психологічно дистанціюйся від натовпу - приймай рішення виходячи з того, що бачиш, а не з того, що чуєш!
• В жодному разі не сперечайся з роздратованим натовпом - "білих ворон" натовп знищує.
• Якщо ти відчуваєш, що "заводишся", спробуй поглянути на себе зі сторони. Як ти зараз виглядаєш, чи не смішно ти поводишся, чиї слова ти промовляєш?
• А ще швидко прийти до тями можна зробивши дуже різкий видих, боляче вщипнувши себе за руку чи прикусивши губу.

Існує багато способів, за допомогою яких дитина висловлює неповагу до дорослих: сварки, зухвалість, ігнорування прохань, сарказм та інші. Якщо ви зіштовхуєтеся з такою поведінкою своєї дитини, ви не одні: це велика проблема для батьків у всьому світі.

Правда полягає в тому, що таким чином діти (особливо підлітки) намагаються вирішити свої проблеми. Зіштовхуючись із правилами й обмеженнями, діти відчувають безсилля, і за допомогою зневажливого поводження вони намагаються знову отримати контроль над ситуацією. Якщо їм вдається спровокувати суперечку з вами, вони опиняються у виграшному становищі, адже тепер ви сперечаєтеся про їх повагу до вас, а не про необхідність дотримуватися розпорядку або виконувати домашнє завдання.

Причини такої поведінки полягають у тому, що дитина росте й більше не вважає себе маленькою. Підлітки схильні прагнути свободи, й зневажлива поведінка – один із способів виразити це. Так, важливо дозволяти підлітку виражати своє прагнення до незалежності, але при цьому потрібно вказувати йому на те, що його поведінка зухвала, вона принижує й завдає болю іншій людині.

Поступово привчаючи себе до пауз, ми повертаємо собі цікавість, творчість і контакт із собою.

 Нашим дітям складно витримувати нудьгу. Вони звикли, що їх розважають, або самі постійно шукають стимули, заняття, які б заповнили порожнечу, зняли напругу. І це серйозно та навіть небезпечно. Уміння витримати нудьгу може взагалі бути схожим на вміння витримати напругу.

 Хто ми і які ми, коли залишаємося наодинці із собою? Без постійних завдань і занять? Що з нами відбувається у таких паузах? Коли ми не зайняті спеціальними спрямованими діями та активностями, коли ми самі із собою — такі, які є, — ми в контакті із собою і «витримуємо себе» чи біжимо в роботу, до інших, у соцмережі?

Сучасні діти, перестимульовані мультфільмами, гаджетами, різними інтелектуальними заняттями, які часто не вміють займати себе, дуже тривожні. І часто ми самі не даємо їм навчитися «бути в паузі», тривожачись, коли вони відпочивають (і нічим «корисним» не зайняті), або даючи їм у руки гаджет, аби відволікти чи розважити.

 Нам із дітьми можна «пробудувати» кілька шляхів: