Понад усе дітей травмує (є ще таке хороше слово – "невротизує") – невпевненість батьків. Діти хочуть бачити своїх батьків упевненими людьми.

Для початку дорослі повинні самі розібратися, що добре, а що погано, і чого вони хочуть: перемоги чи, наприклад, щоб усе швидше закінчилося. Тобто треба мати якусь проговорену позицію. Тому що коли дитина відчуває або бачить невпевненість дорослого, то починає боятися. Це інстинкт. Цю невпевненість вона відчуває через голос, обертони, вібрації і навіть через запах.

Агресія з боку підлітків – потужний сигнал місцевій громаді, позаяк це результат емоційної соціальної незадоволеності дитини. З якоїсь причини дитина отримала мало любові, уваги, а як висновок – мало позитивних емоцій. У підлітковому віці, що є переходом з дитинства в дорослість, промахи виховання стають найбільш очевидними. Але дитині треба допомогти перейти на сторону “добра”.

Підліток – біосоціальна істота і частиною біологічної складової якраз і є агресивність. Звідси і коріння початкової конкуренції, бажання вижити, отримати кращі умови для життя. У процесі правильного виховання дитина навчається любити оточуючих. Отже, агресивність підлітка – це тривожний дзвіночок для батьків і педагогів. Щось вони роблять не так. Потрібно переглядати своє ставлення до дитини, до методів її виховання.  До того ж, схильність до агресії дитина може усвідомлювати, а може – і ні. Зосереджуючись на собі, він накопичує погану негативну енергію в своєму внутрішньому резервуарі, який рано чи пізно вибухне. І тоді в більш старшому, підлітковому віці, в компанії собі подібних, він може брати участь вже як бувалець. Але це ще не злочин. Це спроба взяти те, що дорослі вчасно не змогли дати дитині – безпека, уважність, вміння спілкуватися, поважати точку зору іншого, опікуватися слабкими та інше.

Поговоримо про добрі справи. Кожен з нас, хто хоч раз робив щось добре для інших, міг відчути всі переваги такої взаємодії з навколишнім світом.

Але для того потрібно виконати певні умови.

Пам’ятайте, що акти доброти та висловлювання вдячності має прямий вплив на ваше власне почуття щастя. Що таке акт доброти? Це коли ви робите щось приємне та добре комусь іншому не очікуючи нічого навзаєм. Згідно з деякими дослідження в полі позитивної психології, випадкові акти доброти роблять вас не тільки більш популярним(ною) у вашому соціальному середовищі, а й покращують роботу імунної системи. Проте є і багато іншого. Позитивні почуття від того, що ви були добрим до когось приходять на зміну негативним думкам, підвищують вашу впевненість, життя набуває більшої значущості та цілеспрямованості. Дослідження показують, що одна добра дія не підвищує власне почуття щастя, порівняно з одним днем добрих справ, який запам’ятовується набагато краще.

Пропонуємо вам згадати не тільки власні добрі справи, а й людей з якими ви знайомі, яких ви любите та поважаєте.

• У ваших дітей проблемно-переломний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, небайдужими.
• У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.
• Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
• Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, географії тощо.
• Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
• Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.
• Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
• Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.
• Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.
• Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.
• Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а слід терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
• Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.
• Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.
• Умійте ставити себе на місце дитини.
• Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - перший ворог.

Життя людини – це найвища цінність

 Пам’ятай! Життя є дар, великий дар.

 І той, хто його не цінує, його дарунка не заслуговує

Леонардо да Вінчі

Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Й тому, що воно є найскладнішою формою існування, й тому, що воно унікальне й неповторне, й тому, що воно скінченне і поки що таке коротке.

Життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром – залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від такого життя можуть залишитись тільки приємні спогади, які є малою втіхою в старості.